При цьому він наголошує, що на ринку склався значний дефіцит гречаної крупи. Це спостерігатиметься й надалі, адже перекрити потребу немає звідки.
«За офіційною статистикою, гречки в Україні посіяно лише половину від мінімальної потреби. Раніше її імпортували із Росії, і це було головною нашою проблемою», – каже Громовий.
Наразі Росія сама призупинила нарощування виробництва. Більше того, відкотилася за рівнем посівних площ на 10 років тому і запровадила заборону на вивіз гречки.
Загалом експортерів цієї культури у світі не так багато. Крім Росії, іноді постачальником виступала Польща. Також – Китай. Але там зовсім інший продукт, який не відповідає смаковим очікуванням українських споживачів.

---

«Ціни на гречану крупу на полицях магазинів дуже високі – 35 грн/кг та більше. І найімовірніше, гречка дорожчатиме», – прогнозує фахівець.
При цьому він зазначає, що поточна ціна знаходиться на межі верхнього балансу із здатністю купувати. Споживачі віддають перевагу дешевшим, хоча й менш корисним замінникам, таким як макарони з м'яких сортів пшениці.
«За інформацією учасників асоціації, вже після 30 грн./кг різко впав збут гречки. Виробники не можуть продати значних обсягів лише невеликі партії», – каже Громовий.
При цьому українські сільгоспвиробники не надто прагнуть сіяти гречку, вона надто нестабільна та непрогнозована щодо ціни.
Нестабільність на ринку не дозволяє виробнику дивитися на гречку серйозно. Йому краще посіяти прогнозовані культури, можливо, з дещо меншою, але гарантованою прибутковістю — кукурудзу, сою тощо», – каже експерт.
Цей чинник, на його думку, таки може нівелювати додаткова державна програма.
Суть її полягає в тому, що держава викуповує гречку за фіксованою ціною, яка влаштовує аграрного виробника, та дає дотацію до цієї фіксованої ціни. Закупівлі здійснюються через «Аграрний фонд». Обсяги відповідають третині загального обсягу ринку – близько 50 тис. т.